Місячник шкільних бібліотек "Вірю в майбутнє твоє, Україно!"

Війна - це найстрашніший порок людства, який приносить біль, страждання і велике горе. Ліцеїсти прийняли участь у міні-проєкті "Історія успіху: 590 ... днів і ночей "

Історія успіху: 590 днів і ночей(як змінилося моє життя і що зі мною відбулося з 24 лютого 2022р.)

    Після початку війни  було дуже лячно за своє життя, життя своєї родини, життя своєї країни та наших воїнів. Щоденні новини про конфлікт, загроза бойових дій у моїй рідній землі створювали неймовірний стрес і тривогу. Переживання та невпевненість домінували у моєму житті.

Тепер я відчуваю, як змінився мій погляд на життя і ситуацію. Необхідно було

змиритися з цією реальністю і знайти спосіб подолати страх. Поступово я навчився дотримуватися режиму та організовувати себе в ці хаотичні часи.

 Початковий страх перед обстрілами та тривогами став частиною моєї повсякденності. Але до цього, звичайно, не можна звикнути повністю.Власними зусиллями, я навчився робити кроки, щоб зменшити свою тривожність і залишити себе спокійнішим.

 Навчання онлайн стало викликом через постійні вимкнення світла, гучні сирени та обмежений доступ до інтернету. Але завдяки підтримці вчителів і вмінню зосереджуватися на навчанні в умовах кризи, я зміг впоратися з цією перешкодою.

Мої стосунки з багатьма людьми зазнали змін під час знаходження в домашній ізоляції. Віддалена спільнота та віртуальні зустрічі стали новою реальністю. Ця віддаленість від друзів також навчила мене цінувати близьких і змінювати своє ставлення до міжособистих відносин.

 Зараз я вчуся в 11 класі і вже почав готуватися до іспиту. Від цього безпосередньо залежить моє майбутнє, і я відчуваю велику відповідальність за свою освіту. Ці важкі часи навчили мене бути більш наполегливим, рішучим і готовим долати труднощі на шляху до здійснення моєї мрії. Моя історія успіху-це історія наполегливості, подолання випробувань, які назавжди залишаться в моєму серці.

    24 лютого став днем, який назавжди залишив слід у моєму житті. Ранок цього дня відкрив переді мною нову реальність - війну, яка повністю змінила моє життя на "до" та "після".

   Виїжджаючи  зі своєю родиною з Херсону о 5 ранку, ми намагалися врятувати своє життя. На перших етапах повномасштабного вторгнення нам довелося встановити свій тимчасовий дім у Хмельницькому, де проживали близько півроку. Там моя  сім'я намагалася жити ближче до звичайного життя: відвідували театри, робили пікніки та насолоджувались моментами радості, навіть у такі непрості часи.

   Влітку 2022 року ми переїхали до Кривого Рогу, де я влаштувалася у школу, знайшла нових друзів та проводила час на прогулянках.

  На Новий рік ми вирушили до моєї бабусі, яка проживає У Харківській області. Тут я мала можливість приймати участь у різних тренінгаг, таких як політичні дебати, Face Basters та інші. Вони дозволили збагатити свої знання та навички, а також зустріти цікавих людей. Крім того, я насолоджувалась моментами радості спілкування та прогулянками з друзями. Але військові дії не вщухали, і російські ракети нам нагадували про небезпеку, яка нас оточує.

   З початком навчального року я приїхала до мами в Миколаїв, де займаюся спортом.

Ці 590 днів і ночей зміцнили мою рішучість і волю до життя, так само, як і кожного українця. Хоча воєнні події завадили нам спокійно жити , ми все одно продовжуємо вірити у світле майбутнє та сподіватися на кращі часи.

         

  Кожне есе – це унікальна особиста історія дітей та їхніх сімей. Це історії не вигаданих героїв, а реальних дітей, яким, на превеликий жаль, довелося і доводиться переживати трагічні часи. Дітей, яких позбавили права на щасливе дитинство, рідну домівку, навчання в школі, спілкування з друзями й рідними, але які з гордістю усвідомлюють свою приналежність до незалежної й сміливої нації українців. 

        24