Хай Новий рік

       Загляне у віконце,

    Відчинить двері

 Щастя і добра,

  Щоб і в морози

         Тобі світило сонце,

Любов зоріла

        Від ласки і тепла.

 

       #знайдисвоюкнижку.

Український інститут книги ініціював Національний тиждень читання — першу в Україні загальнонаціональну акцію, присвячену популяризації читання.

До неї долучилися  учні, вчителі і бібліотека Криворізької Центрально- Міської гімназії. Впродовж тижня велись бесіди на уроках української літератури про важливість читання, у бібліотеці проводилися різноманітні вікторини на знання сучасних українських книг та їх авторів.

Книжкові викладки продемонстрували книги сучасних українських письменників, дали можливість знайти  свою книжку, свій формат читання та свого автора.

Проведене бібліотекою анкетування учнів показало, що всі розуміють важливість читання, перевагу отримала паперова книга над електронною. Полюбляють наші гімназисти і аудіокниги - відпочивають очі, економиться час.

 Найприємніше цього тижня, напередодні дня Святого Миколая, - це отримання у подарунок новеньких книжечок від нашої випускниці Світлани Колінько та української письменниці Ірини Маркової, за що ми їм щиро вдячні.

 Микола Вороний цікаві факти 

(до 150-річчя з дня народження)

Народився в 1871 році у родині ремісників.

Мама навчила його любити народні звичаї, українську пісню, навчила його писати і читати.

Навчався у Харківському училищі та Ростовському. Останнього так і не зміг закінчити, тому що був виключений з нього за товаришування з народниками, читання та поширення літератури, забороненою владою. Цілих три роки знаходився під наглядом поліції без права вступу до вищого навчального закладу.

Отримав філософські знання у Віденському та Львівському університетах.

Товаришував з І. Франком. Допомагав видавати йому газети «Громадський голос», «Радикал».

Був знайомий з такими видатними українцями як: М. Коцюбинський, Леся Українка, М. Лисенко, П. Тичина, М. Рильський.

Близько знав багатьох знаменитих людей свого часу: Михайла Грушевського, Марка Кропивницького, Леся Курбаса, Панаса Саксаганського. Із Володимиром Самійленком працював у банку, у Миколи Міхновського квартирував у Харкові.

Використовував безліч псевдонімів –  Арлекін, Віщий Олег, Homo, Sirius, Кіндратович, Микольчик, М.В., К-ич М, М-У-ко.

Був один із засновників Української Центральної ради. Один із засновників і режисерів Національного театру.

Був одружений з донькою Миколи Вербицького Вірою Миколаївною Вербицькою. Та через рік вони розлучилися, хоча й народився син Марко. Марко Вороний теж став відомим поетом.

Вперше почав друкуватися Микола Вороний у 1893 році з віршем «Не журись, дівчино».

Перша видана збірка називається «Ліричні поезії» (1911 рік) та «В сяйві мрій» (1913 рік).

Поет жив або навчався, або працював у Харкові, Одесі, Ростові, Варшаві, Відні, Львові, Чернігові, Києві.

Ким він тільки не працював. Був актором і режисером, перекладачем і журналістом, земським статистиком і банківським клерком, працював бібліотекарем, режисером українського театру, редактором газети «Життє і слово», коректором Наукового Товариства ім. Шевченка, неофіційним редактором газети «Зоря»,  педагогом, кіноредактором і навіть діловодом ремонтної частини механічного відділу “Округи водяних шляхів”.

В 1920 році виїхав за кордон до Варшави, де знайомиться з письменниками – Ю. Тувімом та Л. Стаффом. Але на чужині не зміг довго жити і вирішив повернутися на Батьківщину.

Повернувшись до Львова займається педагогічною діяльністю, викладаючи у місцевій консерваторії.

Вороний був талановитим перекладачем. Він перекладав російських класиків О. Пушкіна, М. Некрасова, І. Тургенева, а також французьких, німецьких, польських, італійських поетів.

У 1934 році Миколу Вороного влада назвала «ворогом народу». Його заарештовують як польського шпигуна і відправляють на 3 роки до таборів, але згодом покарання замінили засланням у Казахстан. Його син Марко, дитячий письменник, який працював у Москві приїхав до Києва, щоб добитися помилування батькові. Проте настирливим сином зацікавилися органи, звинуватили в націоналізмі й заарештували. Рік тримали в окремій камері, а потім відправили на Соловки й у 1937 році розстріляли.

М. Вороний був розстріляний 7 червня 1938 року о 24 годині на Одещині. До речі, ідучи на смерть, батько так і не дізнався, що сина Марка вже немає.

Довгий час твори М. Вороного не вивчалися, його ім’я було несправедливо призабуте й тільки наприкінці 1980 року повернулося українській літературі.

Сподіваємося, що з цієї статті Ви дізналися щось цікаве про Миколу Вороного.

Джерело: https://dovidka.biz.ua/mikola-voroniy-tsikavi-fakti

У цей день ми вшановуємо всіх, хто причетний до високого і почесного звання військовослужбовця, хто обрав для себе нелегку, але достойну професію – захищати Україну, її суверенітет і незалежність. Це - свято наших ветеранів, чиї скроні вже вкриті сивиною, а груди увінчані нагородами,  молодих солдатів та учасників АТО, які сьогодні стоять в строю на захисті нашої країни,  усіх чоловіків, які проходили військову службу і завжди готові стати на захист своїх родин, домівок, своєї землі.

Захист кордонів рідної землі, служба в лавах збройних сил це -  покликання та обов’язок справжніх чоловіків. 

В бібліотеці гімназії ви можете познайомитися з книгами та інформаційними документами про воєнну підготовку та життя військовослужбовців.

 

Ідею організації Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом запропонували у 1987 році Джеймс В. Бунн і Томас Неттер, співробітники з питань громадської інформації, що працювали в Глобальній програмі по боротьбі зі СНІДом при Всесвітній організації охорони здоров’я (ВООЗ). Вони звернули увагу на темпи поширення епідемії СНІД, оцінили загрозу і можливі катастрофічні наслідки. 

День боротьби зі СНІДом проголошено Всесвітньою організацією охорони здоров'я та вперше відзначено 1 грудня 1988 року. З того часу Всесвітній день боротьби зі СНІДом відзначається щорічно.

Головна мета Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом — звернути увагу суспільства на цю проблему.

Сьогодні ВІЛ – це не вирок. Люди  з вірусом імунодефіциту можуть жити звичайним життям, народжувати дітей, працювати, подорожувати тощо. Достатньо вчасно вживати ліки. Якщо ВІЛ-інфекція діагностується вчасно, відразу розпочинається АРТ і надається необхідне лікування пацієнту, а відтак людині гарантується якісне та повноцінне життя.

Всесвітній день боротьби зі СНІДом – це важлива нагода для підняття поінформованості молоді, широких верств населення про проблеми ВІЛ/СНІДу, проблеми людей, які живуть з ВІЛ/СНІДом, звільнення від наркотичної та алкогольної залежності.

Символом боротьби зі СНІДом стала червона стрічка. Як символ боротьби з ВІЛ/СНІД вона була запропонована у 1991 році американським художником Франком Муром, який належить до асоціації «Візуальний СНІД». Вона означає: «Я знаю про проблему ВІЛ/СНІДу і я не байдужий до неї».

Всесвітньо відомою червона стрічка стала у 2000 році на церемонії вручення нагород «Tony Awards». Всі присутні надягли цей символ боротьби з ВІЛ. У пресрелізі проєкту йшлося: «Червона стрічка (перевернене «V») стане символом нашого співчуття, підтримки і надії на майбутнє без ВІЛ. Найбільша надія, пов’язана з цим проєктом, – це те, що до першого грудня, Всесвітнього дня боротьби з ВІЛ/СНІДом, ці стрічки носитимуть у всьому світі».

В бібліотеці ви можете познайомитися з літературою з проблеми ВІЛ/СНІДу .