вівторок, 26 квітня 2022 р.

 

Міжнародний день пам’яті Чорнобиля



26 квітня в Україні День чорнобильської трагедії. 
Чорнобильська атомна електростанція, 26 квітня 1986 року, — планове виключення реактора, що тривало 20 секунд, здавалося звичайною перевіркою електрообладнання. Проте через декілька секунд в результаті різкого стрибка напруги стався хімічний вибух, в результаті якого в атмосферу викинуто близько 520 небезпечних радіонуклідів. Вибух був настільки потужним, що забруднення розповсюдилося на значні ділянки території Радянського Союзу, які наразі входять до складу Білорусі, України та Росії. За офіційними повідомленнями, відразу після катастрофи загинула 31 людина, а 600 000 ліквідаторів, які брали участь у гасінні пожеж і розчищенні, отримали високі дози радіації.
Згідно з офіційними даними, радіоактивному опромінюванню піддалися майже 8 400 000 мешканців Білорусі, України та Росії, що перевищує чисельність населення Австрії.
Забруднено близько 155 000 кв.км території, що складає майже половину загальної площі території Італії. Сільськогосподарські угіддя площею майже 52 000 кв.км, а це більш ніж площа території Данії, забруднені цезієм-137 і стронцієм-90 з періодом напіврозпаду в 30 і 28 років, відповідно. Майже 404 000 людей були переселені, проте мільйони як і раніше живуть в умовах, коли залишкова дія, що зберігається, створює цілу низку небезпечних наслідків. 15 грудня 2000 року діяльність ЧАЄС як виробника електроенергії було припинена.
У вересні 2003 року на саміті СНД президент України Леонід Кучма запропонував країнам-учасницям Співдружності оголосити 26 квітня Міжнародним днем пам’яті жертв радіаційних аварій і катастроф. Рада глав держав СНД підтримала цю пропозицію.









неділю, 24 квітня 2022 р.

 



Великдень-2022: як відрізняються традиції та звичаї в різних країнах світу




Для всіх християн, незалежно від обряду, Великдень – найсвітліше та найбільше свято. Традиції його відзначення формувалися століттями. Цікаво, що в кожного народу є свої звичаї на Великдень. 

Франція

Головна традиція Великодня у Франції полягає в тому, що в період від Чистого четверга до Страсної суботи церковні дзвони мовчать на згадку про страждання, через які пройшов Ісус Христос. А ось на саме свято, у неділю, вони починають весело дзвонити, щоб сповістити всім людям радісну звістку – Воскресіння Сина Божого. Коли французи цього дня чують церковний дзвін, вони цілуються та обнімаються.

Також у Франції на Великдень заведено ховати від дітей шоколадні яйця. Малечі ж розповідають легенду, що великодній кролик розкидав по дому смачні крашанки, які потрібно відшукати. А ще діти підкидають шоколадні яйця догори – чиє яйце впаде на землю, той програв. В деяких регіонах вулицями міста їздить карета, запряжена білими кіньми. Її доверху наповнюють крашанками.



Іспанія

В Іспанії існує своя традиція на Великдень. В це свято популярний Великий хід, під час якого хлопчики несуть пальмові гілки, а дівчата – пальмові гілки, прикрашені солодощами. В кінці ходу всі діти отримують благословення від священника. Найвідоміший Великий хід відбувається в Севільї.

В Пальма-де-Майорка заведено розігрувати перед церквою Страсті Христові. А ось у Вергесі (Жирона) чоловіки традиційно перевдягаються в костюми скелетів, танцюють спеціальний танець, а потім лякають перехожих.



Швейцарія

Кожен кантон у Швейцарії має свої окремі великодні традиції. Наприклад в західних регіонах країни в Страсну п’ятницю спеціальні плакальниці («Les Pleureuses») несуть вулицями міст знаряддя тортур Ісуса Христа та хустку з потом святої Вероніки. В цей час вони співають великодніх пісень та моляться.

А ось в Валіссі заведено роздавати сир, хліб та вино. В минулі століття на Страсну п’ятницю тут ходили босоніж, але сьогодні валіссійці перед сходом сонця другого дня після Великодня йдуть на довколишні пагорби. Там вони вітають сонце піснями і танцями. Тут вірять, що небесне світило – це символ відродження Сина Божого.


Греція

Греція – православна країна, а тому традиції Великодня тут багато в чому схожі на ті, які збереглися в Україні. Тут також розфарбовують крашанки та несуть їх і інші наїдки на вечірню месу. Також у Греції заведено приносити запалені свічки білого кольору. Опівночі їх всіх гасять. Вважається, що запалена свічка – символ Ісуса Христа, а вогонь – світло, яке передається людям.

На великодній стіл у Греції обов’язково готують «магіріцу» – традиційний суп із баранячих тельбухів. Не забувають і про алкогольні напої – на Великдень обов’язково відкорковують перше вино з минулорічного врожаю – Рецину. Тут дуже популярні пікніки на природі, на яких просто на вогнищах смажать ягнят.

В Салоніках місцеві й туристи можуть безкоштовно поласувати м’ясом, солодким чуреком, крашанками та вином. Столи традиційно виставляє в місті муніципалітет. Весь тиждень греки співають пісень, прославляючи Воскресіння Христа.



Італія

В Італії на Великдень печуть особливий «Пасхальний торт» – солоний пиріг зі шпинатом та вареними яйцями. Своєю формою він нагадує церковний купол. Коли на Страсну п’ятницю вулицями міста ідуть процесії, то люди, одягнені в чорний одяг, несуть в руках хрести та запалені свічки.

Основною стравою на Великдень в Італії вважається баранина. Її ставлять на стіл навіть в найменшому селі. А в неаполітанців існує особливий рецепт гарніру – смажені артишоки. Також до баранини пропонують салат із солодкого перцю, латуку, сердечок артишоків, оливок, помідорів, часнику та петрушки.



Велика Британія

В Англії традиційно на Великдень одягають нове вбрання, що є символом початку весни, кінця поганої погоди. В великодні кошики обов’язково кладуть яйця, хліб та іншу їжу, яку освячують під час богослужіння в церкві. В перший понеділок після Великодня тут заведено дарувати дітям іграшки та цукерки. А в неділю діти прокидаються і одразу біжать шукати кошик із великодніми шоколадники яйцями, який, за традицією, залишає їм кролик. Проводять навіть спеціальні змагання – дитина, яка збере найбільше яєць, отримує приємний приз.

В Шотландії заведено всюди запалювати великодні вогні. Звичай цей походить ще з кельтських часів, коли місцеві жителі святкували свято весни.

А ось в Уельсі у Вербну неділю традиційно проводять пісенний конкурс під назвою Gymansa Ganu. В ньому беруть участь церковні хори зі всіх усюд.

Ірландія Страсну п’ятницю святкує в тиші. До полудня віряни нічого не їдять, а в Велику суботу в кожному домі запалюють освячені свічки. На Великдень до столу подають суп із ягняти і зеленої цибулі. На вулицях прийнято влаштовувати танцювальні змагання. Переможцеві дарують смачний пиріг.



Швеція

Традиційно у всій країні проводять церковні служби та розфарбовують крашанки. В Чистий четвер на шабаш з дияволом на пагорбі Blakulla  збираються «великодні чаклуни». Цього дня діти традиційно вбираються в чаклунів та ходять із малюнками, на яких написано Glad Pask («Вітаємо з Великоднем»), від будинку до будинку. Жителі натомість дарують їм монетки та цукерки.

На Великдень тут заведено зрізати гілки з верби та берези, ставити їх в вазу та прикрашати різнокольоровим пір’ям і дерев’яними яєчками. Дітям дарують пасхальне яйце з пап’є-маше, всередині якого ховають цукерки.


Німеччина

У німців Великдень святкують два дні – Великодній день (неділя) і наступний понеділок. В цій країні це державні вихідні. Приблизно з IV століття в Німеччині почали освячувати крашанки. Здебільшого яйця фарбують в червоний колір. Символ Великодня в Німеччині – кролик. Його запозичили з давньогерманських культів, коли люди вірили, що цей звір несе особливі святкові яйця (які кури знести не можуть). Напередодні Воскресіння Христового великодній кролик ховає в саду розфарбовані яйця, які діти повинні відшукати. Цікаво, що в деяких регіонах Німеччини яйця «ховає» не заєць, а лисиці, півні, лелеки, журавлі, зозулі. Це пояснюється тим, що кролик довгий час вважався церквою хтивою твариною через свою високу плідність.

Будинки в Німеччині прикрашають великодніми вінками з квітів і гілок, які вже почали розпускатися. Вінок є символом народження нового життя. В деяких регіонах його також прикрашають фруктами, шоколадом, стрічками. Пізніше ці вінки засушують і використовують як оберіг від хвороб.



Польща

Зазвичай у Польщі Великдень святкують два дні: в неділю і понеділок. Зранку в день Воскресіння Господнього всі йдуть на святкову месу, після чого сідають за святковий стіл всією родиною. Їсти не починають, поки не прочитають молитву. На столі обов’язково присутні паска, яйця, ковбаса, м’ясо і хрін.

Понеділок після Великодня тут називають «мокрим». Поляки обливають одне одного водою. Тут вважають, що вода приносить здоров’я, удачу і успіх. Залишитися цього дня сухим – до нещастя.



Фінляндія

Фіни полюбляють святкувати Великдень на природі в колі сім’ї. Свято це триває в країні цілих чотири дні – від п’ятниці до понеділка. З вечора Чистого четверга починають готуватися: печуть паски, фарбують яйця, готують різноманітні страви. В Страсну п’ятницю магазини, банки та інші заклади не працюють. А ось ресторани та кінотеатри цього дня дуже популярні.

В п’ятницю і суботу в Фінляндії розпалюють багаття. Тут вірять, що дим здатний розігнати нечисту силу. Головна традиція святкування полягає в Хресному ході в центрі Гельсінкі, під час якого показують всі Страсті Господні. Традиційно в Фінляндії готують пудинг із житнього борошна – мямі. А дітям дарують шоколадні яйця і кроликів.



Румунія

Починаючи від Чистого четверга, в Румунії припиняються роботи, а жінки стають до приготування традиційних страв – паски, випеченого калача та смаженого великоднього ягняти. Не забувають фарбувати крашанки. Тут також існує традиція, як і в Україні, створювати писанки – яйця з орнаментами. Ще одна особлива страва, яку можна знайти лише в Румунії і сусідній Молдові – великодня баба Babele. Цю солодку страву готують в печі з локшини, заливаючи в спеціальні формочки.



Болгарія

Протягом всього Страсного тижня в Болгарії йдуть приготування до найбільшого християнського свята. Рано-вранці в Страсний четвер тут фарбують яйця. Найстаріша жінка в сім’ї креслить хрест першим пофарбованим яйцем на лобі кожної дитини. А потім його кладуть перед іконами. Тоді ж починають пекти Великодній хліб (калач), який готується з непарної кількості яєць.

Опівночі в неділю починається святкування Великодня. Люди йдуть до храмів на святкову літургію, а в руках несуть запалені свічки та пофарбовані яєчка, які потім дарують одне одному. Зранку знову відвідують церковну службу і лише тоді сідають за святковий стіл, на якому обов’язково є страва з баранини, салати та червоне вино.



США

У США кожна сім’я святкує Великдень так, як заведено в їхній конфесії. Багато американців підтримують традицію фарбування яєць, а також роздають дітям шоколадні цукерки. В понеділок, який слідує після свята Воскресіння, президент США традиційно бере участь у «катанні великодніх яєць» на галявині перед Білим домом.

В Бостоні щороку випускають у продаж ляльки для дітей, які розповідають біблійні історії Пророка Мойсея, Ісуса Христа, старозавітної цариці Естер.


Ізраїль

В Ізраїлі Великдень називається «Песах» і перекладається як «проходити повз». Отримало таку назву свято через те, що за легендою ангел смерті проходив повз будинки іудеїв та вражав тільки єгипетських первістків. Важливим моментом вважається вечеря «седер» (в перекладі «порядок»). Її влаштовують у першу і другу ніч свята. Спочатку в особливій послідовності читають оповідання про Вихід, а потім їдять символічні страви.

Всі сім днів намагаються не вирішувати ділових питань і не працювати. Хоча офіційно цього і не заборонено робити. Час, який звільнився, зазвичай використовують для вивчення Тори та спілкування зі своєю сім’єю.

На сьомий день в Синагогах проводять Великоднє богослужіння, під час якого читають Пісню Пісень.



Бразилія

В Бразилії на Великдень дарують шоколадні яйця з іграшками всередині, які загортають в блискуче паковання. На святковий стіл обов’язково ставлять солодке. А головне місце займає паска зі шматочками фруктів, яку випікають в формі хреста.



Мексика

В Мексиці Великдень святкують цілих 14 днів – Страсний і Великодній тижні. Тут традиційно відбуваються яскраві та веселі карнавали з вуличними танцями, феєрверками та гуляннями.



суботу, 16 квітня 2022 р.

 


День Довкілля відзначають в Україні щорічно, починаючи з 1999 року, згідно з Указом Президента України «Про День довкілля» від 6 серпня 1998 року № 855/98 на підтримку ініціативи Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України і громадських природоохоронних організацій щодо розвитку діяльності, започаткованої Всеукраїнською акцією «Дерево–Життя» та іншими громадськими ініціативами.

Спочатку свято мало на меті відзначити Стокгольмську конференцію ООН з навколишнього середовища, яка стала однією з найважливіших в історії екологічного руху.

Цього ж дня була заснована UNEP (United Nations Environment Network) – Екологічна програма ООН, яка зараз є основним організатором та ідеологом Дня довкілля.

У цей день за усталеною традицією в українських містах і селах, на територіях підприємств на волонтерських засадах проводяться екологічні толоки з метою прибирання територій, берегів і акваторій найближчих водойм, ліквідації стихійних звалищ, створення парків, скверів і зелених куточків, поширення екологічних знань.

Опинившись в умовах карантину, зовсім не обов'язково забувати про те, що відбувається за дверима вашого будинку — у великому світі. У тому числі не варто забувати і про екологію. Коли пандемія коронавірусу скінчиться, то такі екологічні проблеми, як зміна клімату та забруднення пластиком, залишаться.

Але по-перше, щоб допомогти планеті, не обов’язково вдаватися до радикальних методів, а по-друге, навіть в умовах рекомендованої самоізоляції можна зробити своє життя більш екологічним.

Наприклад: відмовитися від поліетиленових пакетів – екологічно та економічно, відмовитися від одноразових пляшок та посуду, бути енергоефективним у побуті, економити воду, купуйте менше та не викидайте, сортувати сміття і віддавати на переробку.

Вітаємо з Днем довкілля і закликаємо всіх друзів природи присвятити його свідомій турботі про зелене середовище, адже кожен небайдужий вчинок — це запорука майбутнього.

Ми навчилися літати в небі, як птахи. Ми навчилися плавати в океані, як риби. Тепер залишилося навчитися жити на землі, як люди.

Бернард Шоу



вівторок, 12 квітня 2022 р.

 

Всесвітній день авіації і космонавтики (Міжнародний день польоту людини в космос)


Перший космонавт незалежної України – Леонід Каденюк

          

     Життя людини повинно

 починатися з мрії

Каденюк народився 28 січня 1951 року в селі Клішківці Хотинського району Чернівецької області в сім'ї сільських вчителів. Стати космонавтом він хотів з самого дитинства. Зрештою, у той час про цю престижну професію мріяло чимало людей, адже юність Леоніда припала на період розвитку космічної сфери в СРСР, коли всі захоплювалися Юрієм Гагаріним.

Закінчивши середню школу зі срібною медаллю, Каденюк вступив до Чернігівського вищого військового авіаційного училища льотчиків. Там він здобув диплом льотчика-інженера.

У 1976 році Леонід вирішив спробувати свої сили у відборі до загону радянських космонавтів. Після тривалих фізичних і психологічних тренувань його разом зі ще вісьмома чоловіками відібрали серед понад 3 000 охочих.

Опісля Леонід Каденюк пройшов загальнокосмічну підготовку і отримав кваліфікацію льотчик-випробувача та космонавта-випробувача. У 1985 році Леонід Костянтинович вирішив здобути другу вищу освіту і вступив до Московського авіаційного інституту, який закінчив у 1989 році за спеціальністю "інженер-механік".

Тривалий час Каденюк вивчав різні космічні кораблі та літав більш ніж на 50 типах літаків різного призначення, здебільшого – винищувачах. Якщо порахувати загальну кількість часу, проведеного ним в небі, цей показник перевищить 2 400 годин. Виходить, що Леонід Каденюк відпрацював в небі 100 повних діб без посадки.

Політ у космос

Коли вже за часів незалежної України постало питання про політ українця на борту американського космічного корабля, Каденюк написав заяву про бажання взяти участь у конкурсі. Незабаром його викликали на комісію. Перед запуском шаттла "Колумбія" в космос і участю в цій місії, Леонід Каденюк пройшов безліч виснажливих тренувань і випробувань, які готували його до тривалого перебування в умовах невагомості.

З 19 листопада по 5 грудня 1997 року Каденюк здійснив політ на американському транспортному космічному кораблі "Колумбія" місії STS-87. У космосі українець та його колеги проводили експерименти спільного українсько-американського дослідження з трьома видами рослин: ріпою, соєю і мохом. Зокрема, вони вивчали, як стан невагомості впливає на фотосинтетичний апарат рослин, на запліднення та розвиток зародка тощо.

"У космосі найбільше вражає такий чинник космічного польоту як невагомість. Вражає сам космос і весь Всесвіт. Я був вражений тим, як виглядає Земля з космосу. Це було просто неймовірно. Жодна фотографія космосу не здатна передати тієї краси Всесвіту, яку людина може побачити своїми очима", – описував своє перебування в космосі Каденюк.

Саме завдяки Каденюку на орбіті Землі пролунав державний гімн України. "Я був першим, хто полетів у космос з українським прапором і виконав завдання українського уряду. У 1997 році вперше український гімн пролунав у відкритому космосі", – казав Каденюк.

Життя після невагомості

Повернувшись в Україну, генерал-майор Леонід Каденюк працював у лавах Збройних сил України: обіймав посади начальника управління авіації військ ППО України, помічника Президента України з питань авіації і космонавтики, заступника Генерального інспектора Генеральної військової інспекції при Президентові України, радника Президента України з питань авіації і космонавтики.

У 2002 році Каденюк також став народним депутатом України. У парламенті він виконував обов'язки заступника голови Комітету Верховної Ради України з питань нацбезпеки та оборони.

Плідно працював Каденюк і на науковій ниві: у 2006 році він блискуче захистив дисертацію на здобуття вченого ступеня кандидата технічних наук. Загалом він став автором 5 наукових праць та художньо-публіцистичної книги "Місія – Космос".

Не залишав Каденюк і спорт: навіть у свої 67, коли з моменту польоту пройшло багато років, космонавт продовжував займатися спортом і підтримував себе в хорошій фізичній формі. Помер Леонід Каденюк від раптового серцевого нападу.



суботу, 2 квітня 2022 р.

 



Щороку 2 квітня уся всесвітня спільнота відзначає День дитячої книги. Це свято привертає увагу всіх дітей та їхніх батьків до надзвичайної важливості книжки в житті юних читачів. Адже саме вона відкриває малятам двері у великий та незнайомий світ, знайомить з невідомими раніше істотами, розкриває таємниці життя, сприяє становленню особистості. Свято вирішили відзначати 2 квітня, тому що в цей день народився автор улюблених дитячих казок – Ганс Крістіан Андерсен.

ЯК ВИНИКЛА ІДЕЯ ВІДЗНАЧАТИ МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ДИТЯЧОЇ КНИГИ?

Ідея виокремити спеціальний день для популяризації книги серед юних читачів належить німецькій письменниці, авторці творів для дітей та активній громадській діячці – Еллі Лепман. Саме вона є засновницею Міжнародної ради з дитячої книги, за рішенням якої у 1967 році було впроваджено День дитячої книги. З перших днів це рішення було позитивно сприйняте в різних куточках світу, а свято відразу набуло всесвітнього значення. 

Варто сказати, що Елла Лепман виступала за створення окремої нагороди, щось на кшталт Нобелівської премії, тільки в галузі дитячої літератури. Так з’явилася Міжнародна премія імені Г.К. Андерсена. Нагороду почали видавати ще в половині 20-го століття, нею вшановують найкращих авторів та ілюстраторів дитячої книги. Нагороди вручаються на з’їздах Міжнародної ради з дитячої книги.

Так склалося, що кожного Міжнародного дня дитячої книги найпопулярніший дитячий автор пише послання, адресоване найбільш юним читачам, а найкращий ілюстратор створює яскравий плакат, присвячений цьому дню. В 1973 р. та в 1979 р. почесних нагород за найкращу дитячу книгу були вшановані відомі українські письменники Богдан Чалий та Всеволод Нестайко.

ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ДИТЯЧА КНИГА

Перша друкована дитяча книга в Україні з’явилася в 1574 році. Це було навчальне видання під назвою «Руська граматика, або Буквар». Підручник видав перший український книговидавець Іван Федоров у львівській друкарні. До складу видання увійшла абетка, а також зразки та вправи читання. В ці часи здебільшого випускалися навчальні дитячі книги. А вже у 18 столітті починають виходити книги для читання.

Відомими дитячими письменниками тих часів були Іван Максимович, Ігнатій Максимович, Іван Пашковський, Григорій Сковорода тощо. У своїх оповіданнях для молоді Іван Максимович торкається морально-етичних тем, а от його брат Ігнатій захоплюється написанням од. Юнаки та дівчата захоплювалися поезією Івана Пашковського, який любив пожартувати та часто писав про перші юнацькі почуття та захоплення. Вперше просвітницькі ідеї в дитячій літературі з’явилися завдяки Григорію Сковороді.  Його відомі дитячі твори: «Ой пташино-жовтобоко», «Гей, поля, поля зелені», різноманітні байки, епіграми тощо.

Величезний вклад у розвиток дитячої української книжки зробив Іван Франко. Під кінець 18-го – на початку 19-го століття виходять казки та оповідання для маленьких читачів. Автор не просто пише казки, а намагається скерувати дитячу уяву від казкових героїв та подій до реалій справжнього життя. Франкові оповідання розповідають про життя простих сільських дітей – «Малий Мирон», «Грицева шкільна наука», «Під оборогом», «Олівець» та багато інших. Діти з захопленням зачитувались казкою «Лис Микита».