четвер, 27 січня 2022 р.

 

Україна в часи Голокосту. Історичні факти





Часи німецької окупації України у Другій світовій війні, коли відбувався Голокост на її території, є одні з найбільш досліджених істориками. Пропри це, в медійному просторі не обходиться без міфів і спекуляцій, у той час, як багато фактів, цифр та історій, які за ними стоять, залишаються невідомими широкому загалу, або ж вони вирвані з загального контексту. У цій статті, що базується на наукових публікаціях, зібрані дані, про які існує консенсус серед українських та закордонних науковців.

Через тиждень після підписання Угоди про ненапад між сталінським СРСР та гітлерівською Німеччиною, відомої як пакт Молотова-Ріббентропа, почалася Друга світова війна. 1 вересня 1939 року Німеччина напала на Польщу, а через два тижні, 17 вересня, зі сходу польський кордон перейшли радянські війська.




Угода, або Пакт Молотова-Ріббентропа підписана у Москві міністром МЗС Німеччини Йоахімом фон Ріббентропом (в центрі) та Головою Ради народних комісарів, народним комісаром закордонних справ СРСР В'ячеславом Молотовим (ліворуч) у присутності члена Політбюро ЦК ВКП(б), секретаря ЦК ВКП(б), члена Виконавчого комітету Комінтерну Йосипа Сталіна та посла Німеччини Вернера фон дер Шуленбурга.

З часів пізнього Середньовіччя значну кількість населення на цих землях становили євреї. Приєднавши частини територій Польщі та (через рік) Румунії, сталінський режим збільшив єврейське населення підрадянської України. На момент нападу Німеччини на СРСР Україна мала найбільше єврейське населення в Європі – 2,7 мільйона осіб.

Німецьке вторгнення до СРСР, що розпочалося 22 червня 1941 року, було настільки блискавичним, що до листопада вся підрадянська Україна потрапила під німецький і частково румунський та угорський контроль. Частину населення – 3,8 мільйона, серед них 900 тисяч євреїв, радянській владі вдалося евакуювати на схід.

За принципом расової диференціації, яким Німеччина керувалася від 1933 року, українців, як і решту слов’ян, було визнано «недолюдьми» (Untermenschen), які мали служити арійцям (Herrenvölker), а євреї, цигани/роми, хворі люди з психічними розладами, неповносправні мали бути винищені.

З перших днів окупації у десятках українських населених пунктів нацисти відбирали і розстрілювали єврейських чоловіків. Жінок і дітей зганяли до новостворених ґетто – кварталів на околиці міста, оточених колючим дротом. Вилучивши у євреїв усі цінності у вигляді податків, нацисти згодом знищували мешканців ґетто. Німецька адміністрація під страхом смерті заборонила годувати, переховувати і в будь-який інший спосіб допомагати євреям.

Маніпулюючи міфом про «жидокомуну», який пов’язував євреїв і комуністів та грав на релігійних та етнічних упередженнях місцевого населення, нацисти таврували євреїв як більшовицьких агентів, яких пов’язували з масовими сталінськими репресіями у 1930-х роках.

Хто знищував євреїв в Україні?

До винищення євреїв в Україні нацисти залучали свої сили – поліцію безпеки (SIPO) та охоронну поліцію (ОRPO), спеціальні винищувальні загони – айнзацгрупи (Einsatzgruppe), регулярні війська – Вермахт (Wehrmacht), а також українську допоміжну поліцію (Ukrainische Hifspolizei), яких набирали переважно з радянських військовополонених.

Одна з перших акцій масового розстрілу відбулася у Кам’янці-Подільському в серпні 1941 року, коли нацисти знищили 23 600 євреїв з числа місцевих жителів та доправлених сюди із Закарпаття угорських євреїв.

Такої ж тактики дотримувалася спочатку і румунська влада – євреїв Буковини і Бессарабії депортували на схід до смуги між Дністром та Південним Бугом, де вони, якщо не були розстріляні, то помирали від хвороб і холоду.

До січня 1942 року нацисти, часто за допомогою місцевих поліцейських підрозділів, зганяли і розстрілювали на околиці міст єврейських мешканців найбільших міст та навколишніх сіл.

  • У Рівному розстріляли близько 17 000;
  • у Вінниці – 15 000;
  • у Хмільнику – 8 000;
  • у Проскурові (Хмельницькому) – 7 000;
  • в Острозі – 5 500.
  • У Бердичеві мешканців ґетто спочатку морили голодом, а потім вивезли на аеродром і розстріляли, поки в місті відбувався організований німцями музичний фестиваль. Так загинуло 15 000 євреїв;
  • У Луцьку в серпні розстріляли 14 700. На сході України картина винищення євреїв була схожою;
  • У Сталіно (Донецьку) загинуло 20 000 євреїв;
  • 12 000 знайшли свою смерть у Дробицькому Яру поблизу Харкова.



  • Читаємо і пам'ятаємо : 6  книг  про  Голокост


суботу, 22 січня 2022 р.

 

В Україні День соборності



Сьогодні, 22 січня 2022 року, у 103 разів святкує проголошення Акту возз'єднання Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки.

Свято було офіційно засноване у 1999 році, враховуючи велике політичне та історичне значення об'єднання УНР та ЗУНР для утворення єдиної (соборної) Української держави

2011 року День Соборності об'єднали з Днем Свободи, який раніше відзначався 22 листопада, під назвою День Соборності та Свободи України. Проте у 2014 році указом президента Петра Порошенка свято було відновлено як День Соборності України.

22 січня також прийнято згадувати подію, що відбулася у 1918 році – прийняття IV Універсалу Української Центральної Ради, який проголосив повну незалежність УНР. Переговори між УНР та ЗУНР про об'єднання точилися з жовтня 1918 року. Акт було проголошено саме 22 січня 1919 року на урочистих зборах у Києві, на Софійській площі. Єдиним гербом об'єднаної держави став тризуб.

Проте об'єднання так і не було завершено – ЗУНР проіснувала до літа 1919 року, а через рік зникла з політичної карти та УНР, чиї території увійшли до складу СРСР та Польщі.

У День соборності в Україні головною традицією є побудова «живого ланцюга».

Сьогодні, 22 січня, президент Володимир Зеленський поклав квіти до пам’ятника видатному державному діячеві, Президенту УНР Михайлу Грушевському.


Ви маєте змогу використати запропоновану літературу до підготовки уроків, рефератів та заходів на задану тему. Ви зможете отримати цікаву та дещо невідому інформацію з нашої історії.




Кожне слово світить

Гранями рубіна,

Але сяє, наче сонце,

Слово Україна.