День українського кіно

День українського кіно - встановлений Указом Президента від 12.01.1996 № 52/96 і відзначається щорічно у другу суботу вересня.

Перша українська кінозйомка відбулася у вересні 1896 року в Харкові, де фотограф Альфред Федецький зняв кілька хронікальних сюжетів. А вже в грудні Федецький влаштував перший український кіносеанс у Харківському оперному театрі.

З дореволюційним кіно в Україні пов’язана творчість багатьох популярних акторів. Королевою екрану тих часів була Віра Холодна, яка народилася в Полтаві і багато знімалася в Одесі.

У 1922 році було засновано Всеукраїнське фотокіноуправління, якому вдалося реконструювати одеське і ялтинське підприємства, а в 1928 році ввести в дію Київську кінофабрику (майбутню Київську кіностудію ім. О. Довженка). У 1930 р. в Україні з’являється перший звуковий фільм - документальна стрічка Д. Вертова «Симфонія Донбасу».

Українські художники впродовж минулого століття створили власну яскраву кіношколу, яка гідно збагатила світове кіно. У пам’яті назавжди залишаться імена Олександра Довженка і Івана Кавалерідзе, Марка Донського, Сергія Параджанова, Леоніда Бикова, Леоніда Осики, Івана Миколайчука і багатьох їх талановитих творчих послідовників. Протягом останніх років в український кінематограф прийшло нове покоління кіномитців.

У 2003 році був прийнятий Закон України «Про загальнодержавну програму розвитку кіноіндустрії», завданням якого є створення належних умов для розвитку кінематографії України, відновлення ролі і впливу національного кінематографу у культурній, соціальній і духовній сферах життя українського народу, відновлення кінематографії як конкурентоспроможної галузі, вдосконалення механізмів позабюджетного фінансування та залучення в кінематографію України інвестицій.

День фізичної культури і спорту України

Традиційне святкування Дня фізичної культури і спорту в Україні припадає на другу суботу вересня (Указ президента від 29 червня 1994 року № 340/94).

Європейські види спорту, такі як футбол і боротьба почали поширюватися в Україні з кінця XIX ст. Всій Європі було відоме ім’я українського борця греко-римського стилю Івана Піддубного.

Багато перемог здобули українські спортсмени, виступаючи в різних видах спорту у складі збірних команд СРСР. Легендами українського спорту є стрибун Сергій Бубка (35 світових рекордів), футболісти Олег Блохін та Ігор Бєланов, відзначені «золотим м’ячем" як найкращі футболісти Європи.

Визнана в світі і українська школа художньої гімнастики. Зірками цього виду спорту свого часу були Ірина Дерюгіна і Лариса Латиніна, яка завоювала 18 олімпійських медалей (9 золотих, 5 срібних та 4 бронзові) - це найбільше досягнення в історії олімпіад. Всього українськими спортсменами було завойовано більше чотирьохсот олімпійських медалей. Свято фізичної культури і спорту відзначається в Україні повсюду. Це і День тренера, і День спорту, і урочиста дата для всіх, хто цінує і шанує заняття спортом, одночасно.

Сьогодні на спортивному небосхилі України сяють нові зірки. Боксерів Володимира і Віталія Кличків, плавчиху Яну Клочкову, гімнастику Ганну Безсонову, легкоатлетку Жанну Пінтусевич, тенісиста Андрія Медведєва, футболіста Андрія Шевченка та багатьох інших знають далеко за межами України.

В 2022 році День фізичної культури і спорту України припадає на 10 вересня.

               "Серфер душі". Дія картини розгортається навколо талановитої молодої дівчини на ім'я Бетані, яка з самого дитинства займалася серфінгом, мріючи стати професійною спортсменкою і перемагати на змаганнях. У віці 13-ти років вона стала жертвою нападу акули, в результаті чого залишилася без руки. Незважаючи на практично безвихідну ситуацію, вона не здавалася і продовжувала боротися. Подолавши довгий період реабілітації, дівчина змогла відновитися і знову займатися улюбленою справою, нітрохи не поступаючись своїм конкурентам. Рекомендую для перегляду!

Фільм Серфер душі

День борщу в Україні

10 вересня проводиться День борщу в Україні. Дата на 2022 рік. Відзначають у другу суботу вересня. 

У січні 2022 року Комітет Верховної Ради України з гуманітарної та інформаційної політики рекомендував парламенту ухвалити проект постанови №6361 про встановлення Дня українського борщу.

ІНФОРМАЦІЙНИЙ   БЮЛЕТЕНЬ

Американський прозаїк О. Генрі (справжнє ім'я Вільям Сідні Портер) народився 11 вересня 1862 року в Гринсборо, штат Північна Кароліна, у родині лікаря. Покинувши школу, п'ятнадцятирічний Біллі Портер став за аптечний прилавок. Робота в оточенні мікстур від кашлю й порошків від бліх згубно вплинула на його й без того підірване здоров'я. У 1882 році Біллі вирушив до Техасу, два роки жив на ранчо, а потім влаштувався в Остині, працював бухгалтером у фірмі нерухомості, креслярем в земельному управлінні. Потім працював касиром і рахівником у банку. Вільям Портер брав активну участь у громадському житті Остіна, він був учасником драматичних гуртків, прекрасним співаком та музикантом. Він грав на гітарі та мандоліні. Він також стає членом гуртка Hill City Quartet, що займався співами. У Остіні Вільям познайомився з Атол Естес Роуч і невдовзі вони обвінчалися. Портер працює художником в Техаському Генеральному Офісі з 1887 року і отримує $100 щомісячної платні — займається переважно малюванням мап з геодезії та географії. Його зарплатня задовольняла потреби сім’ї, але він продовжував дописувати до різних газет та журналів, а в 1894 році і зовсім купив збанкрутілий тижневик The Rolling Stone, щоб зробити його «найкращим гумористичним виданням штату». З кар’єри банкіра у майбутнього прозаїка не склалося, адже його звинуватили у розтраті 1150 доларів. Проти Портера порушили кримінальну справу, і в лютому 1896 року він у паніці тікає до Нового Орлеана, а звідти — до Гондурасу. У цій країні доля звела Портера з приємним джентльменом — професійним бандитом-грабіжником Елом Дженнінгсом. Багато пізніше Дженнінгс, відклавши револьвера, взявся за перо й створив мемуари, в яких згадував цікаві епізоди латиноамериканських пригод. Друзі брали участь у місцевому гондураському путчі, потім втекли до Мексики. У Мексиці Портер отримує телеграму про суттєве погіршення здоров’я дружини. Він встиг з нею побачитися незадовго до смерті. Після похорону дружини його заарештували. У суді дали п’ять років каторги. У засланні Портер пробув три роки й три місяці. Звільнився достроково (за зразкову поведінку й хорошу роботу в тюремній аптеці) влітку 1901 року. У 1902 р. митця запросили працювати до нью-йоркського журналу. Він переїхав до великого міста, його ім’я стало відомим у всій країні. У 1904 р. 5 вийшов друком роман письменника «Королі й капуста», у 1906 р. — перша збірка новел «Чотири мільйони» Наприкінці 1903 року О. Генрі підписав контракт із нью-йоркською газетою "World" на щотижневу здачу короткого недільного оповідання — по сто доларів за один твір. Цей гонорар на той час був досить великий. Річний заробіток письменника дорівнював прибуткам популярних американських романістів. Без вихідних днів і відпусток Портер писав по 60 оповідань на рік, іноді одночасно працюючи відразу над кількома творами. На вершині письменницької кар’єри він заробляв стільки ж, скільки Марк Твен і багатющий англійський автор Редьярд Кіплінг. Але скажений темп роботи міг вбити й більш здорову людину, ніж О. Генрі, який не міг відмовити ще й іншим періодичним виданням. Протягом 1904 року О. Генрі надрукував шістдесят шість оповідань, за 1905 — шістдесят чотири. Останні тижні життя О.Генрі провів сам-один у злиденному готельному номері. Він хворів, уже не міг працювати. На сорок восьмому році життя в нью-йоркській лікарні він перейшов у інший світ, на відміну від своїх героїв, так і не діставши чудесної допомоги.

                                           КНИГИ О’ГЕНРІ