четвер, 27 січня 2022 р.

 

Україна в часи Голокосту. Історичні факти





Часи німецької окупації України у Другій світовій війні, коли відбувався Голокост на її території, є одні з найбільш досліджених істориками. Пропри це, в медійному просторі не обходиться без міфів і спекуляцій, у той час, як багато фактів, цифр та історій, які за ними стоять, залишаються невідомими широкому загалу, або ж вони вирвані з загального контексту. У цій статті, що базується на наукових публікаціях, зібрані дані, про які існує консенсус серед українських та закордонних науковців.

Через тиждень після підписання Угоди про ненапад між сталінським СРСР та гітлерівською Німеччиною, відомої як пакт Молотова-Ріббентропа, почалася Друга світова війна. 1 вересня 1939 року Німеччина напала на Польщу, а через два тижні, 17 вересня, зі сходу польський кордон перейшли радянські війська.




Угода, або Пакт Молотова-Ріббентропа підписана у Москві міністром МЗС Німеччини Йоахімом фон Ріббентропом (в центрі) та Головою Ради народних комісарів, народним комісаром закордонних справ СРСР В'ячеславом Молотовим (ліворуч) у присутності члена Політбюро ЦК ВКП(б), секретаря ЦК ВКП(б), члена Виконавчого комітету Комінтерну Йосипа Сталіна та посла Німеччини Вернера фон дер Шуленбурга.

З часів пізнього Середньовіччя значну кількість населення на цих землях становили євреї. Приєднавши частини територій Польщі та (через рік) Румунії, сталінський режим збільшив єврейське населення підрадянської України. На момент нападу Німеччини на СРСР Україна мала найбільше єврейське населення в Європі – 2,7 мільйона осіб.

Німецьке вторгнення до СРСР, що розпочалося 22 червня 1941 року, було настільки блискавичним, що до листопада вся підрадянська Україна потрапила під німецький і частково румунський та угорський контроль. Частину населення – 3,8 мільйона, серед них 900 тисяч євреїв, радянській владі вдалося евакуювати на схід.

За принципом расової диференціації, яким Німеччина керувалася від 1933 року, українців, як і решту слов’ян, було визнано «недолюдьми» (Untermenschen), які мали служити арійцям (Herrenvölker), а євреї, цигани/роми, хворі люди з психічними розладами, неповносправні мали бути винищені.

З перших днів окупації у десятках українських населених пунктів нацисти відбирали і розстрілювали єврейських чоловіків. Жінок і дітей зганяли до новостворених ґетто – кварталів на околиці міста, оточених колючим дротом. Вилучивши у євреїв усі цінності у вигляді податків, нацисти згодом знищували мешканців ґетто. Німецька адміністрація під страхом смерті заборонила годувати, переховувати і в будь-який інший спосіб допомагати євреям.

Маніпулюючи міфом про «жидокомуну», який пов’язував євреїв і комуністів та грав на релігійних та етнічних упередженнях місцевого населення, нацисти таврували євреїв як більшовицьких агентів, яких пов’язували з масовими сталінськими репресіями у 1930-х роках.

Хто знищував євреїв в Україні?

До винищення євреїв в Україні нацисти залучали свої сили – поліцію безпеки (SIPO) та охоронну поліцію (ОRPO), спеціальні винищувальні загони – айнзацгрупи (Einsatzgruppe), регулярні війська – Вермахт (Wehrmacht), а також українську допоміжну поліцію (Ukrainische Hifspolizei), яких набирали переважно з радянських військовополонених.

Одна з перших акцій масового розстрілу відбулася у Кам’янці-Подільському в серпні 1941 року, коли нацисти знищили 23 600 євреїв з числа місцевих жителів та доправлених сюди із Закарпаття угорських євреїв.

Такої ж тактики дотримувалася спочатку і румунська влада – євреїв Буковини і Бессарабії депортували на схід до смуги між Дністром та Південним Бугом, де вони, якщо не були розстріляні, то помирали від хвороб і холоду.

До січня 1942 року нацисти, часто за допомогою місцевих поліцейських підрозділів, зганяли і розстрілювали на околиці міст єврейських мешканців найбільших міст та навколишніх сіл.

  • У Рівному розстріляли близько 17 000;
  • у Вінниці – 15 000;
  • у Хмільнику – 8 000;
  • у Проскурові (Хмельницькому) – 7 000;
  • в Острозі – 5 500.
  • У Бердичеві мешканців ґетто спочатку морили голодом, а потім вивезли на аеродром і розстріляли, поки в місті відбувався організований німцями музичний фестиваль. Так загинуло 15 000 євреїв;
  • У Луцьку в серпні розстріляли 14 700. На сході України картина винищення євреїв була схожою;
  • У Сталіно (Донецьку) загинуло 20 000 євреїв;
  • 12 000 знайшли свою смерть у Дробицькому Яру поблизу Харкова.



  • Читаємо і пам'ятаємо : 6  книг  про  Голокост


субота, 22 січня 2022 р.

 

В Україні День соборності



Сьогодні, 22 січня 2022 року, у 103 разів святкує проголошення Акту возз'єднання Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки.

Свято було офіційно засноване у 1999 році, враховуючи велике політичне та історичне значення об'єднання УНР та ЗУНР для утворення єдиної (соборної) Української держави

2011 року День Соборності об'єднали з Днем Свободи, який раніше відзначався 22 листопада, під назвою День Соборності та Свободи України. Проте у 2014 році указом президента Петра Порошенка свято було відновлено як День Соборності України.

22 січня також прийнято згадувати подію, що відбулася у 1918 році – прийняття IV Універсалу Української Центральної Ради, який проголосив повну незалежність УНР. Переговори між УНР та ЗУНР про об'єднання точилися з жовтня 1918 року. Акт було проголошено саме 22 січня 1919 року на урочистих зборах у Києві, на Софійській площі. Єдиним гербом об'єднаної держави став тризуб.

Проте об'єднання так і не було завершено – ЗУНР проіснувала до літа 1919 року, а через рік зникла з політичної карти та УНР, чиї території увійшли до складу СРСР та Польщі.

У День соборності в Україні головною традицією є побудова «живого ланцюга».

Сьогодні, 22 січня, президент Володимир Зеленський поклав квіти до пам’ятника видатному державному діячеві, Президенту УНР Михайлу Грушевському.


Ви маєте змогу використати запропоновану літературу до підготовки уроків, рефератів та заходів на задану тему. Ви зможете отримати цікаву та дещо невідому інформацію з нашої історії.




Кожне слово світить

Гранями рубіна,

Але сяє, наче сонце,

Слово Україна.



четвер, 30 грудня 2021 р.

 


Хай Новий рік
       Загляне у віконце,
    Відчинить двері
 Щастя і добра,
  Щоб і в морози
         Тобі світило сонце,
Любов зоріла
        Від ласки і тепла.
















пʼятниця, 17 грудня 2021 р.

 


       #знайдисвоюкнижку.

Український інститут книги ініціював Національний тиждень читання — першу в Україні загальнонаціональну акцію, присвячену популяризації читання.

До неї долучилися  учні, вчителі і бібліотека Криворізької Центрально- Міської гімназії. Впродовж тижня велись бесіди на уроках української літератури про важливість читання, у бібліотеці проводилися різноманітні вікторини на знання сучасних українських книг та їх авторів.

Книжкові викладки продемонстрували книги сучасних українських письменників, дали можливість знайти  свою книжку, свій формат читання та свого автора.

Проведене бібліотекою анкетування учнів показало, що всі розуміють важливість читання, перевагу отримала паперова книга над електронною. Полюбляють наші гімназисти і аудіокниги - відпочивають очі, економиться час.

 Найприємніше цього тижня, напередодні дня Святого Миколая, - це отримання у подарунок новеньких книжечок від нашої випускниці Світлани Колінько та української письменниці Ірини Маркової, за що ми їм щиро вдячні.











понеділок, 6 грудня 2021 р.


 Микола Вороний цікаві факти 
(до 150-річчя з дня народження)

Народився в 1871 році у родині ремісників.

Мама навчила його любити народні звичаї, українську пісню, навчила його писати і читати.

Навчався у Харківському училищі та Ростовському. Останнього так і не зміг закінчити, тому що був виключений з нього за товаришування з народниками, читання та поширення літератури, забороненою владою. Цілих три роки знаходився під наглядом поліції без права вступу до вищого навчального закладу.

Отримав філософські знання у Віденському та Львівському університетах.

Товаришував з І. Франком. Допомагав видавати йому газети «Громадський голос», «Радикал».

Був знайомий з такими видатними українцями як: М. Коцюбинський, Леся Українка, М. Лисенко, П. Тичина, М. Рильський.

Близько знав багатьох знаменитих людей свого часу: Михайла Грушевського, Марка Кропивницького, Леся Курбаса, Панаса Саксаганського. Із Володимиром Самійленком працював у банку, у Миколи Міхновського квартирував у Харкові.

Використовував безліч псевдонімів –  Арлекін, Віщий Олег, Homo, Sirius, Кіндратович, Микольчик, М.В., К-ич М, М-У-ко.

Був один із засновників Української Центральної ради. Один із засновників і режисерів Національного театру.

Був одружений з донькою Миколи Вербицького Вірою Миколаївною Вербицькою. Та через рік вони розлучилися, хоча й народився син Марко. Марко Вороний теж став відомим поетом.

Вперше почав друкуватися Микола Вороний у 1893 році з віршем «Не журись, дівчино».

Перша видана збірка називається «Ліричні поезії» (1911 рік) та «В сяйві мрій» (1913 рік).

Поет жив або навчався, або працював у Харкові, Одесі, Ростові, Варшаві, Відні, Львові, Чернігові, Києві.

Ким він тільки не працював. Був актором і режисером, перекладачем і журналістом, земським статистиком і банківським клерком, працював бібліотекарем, режисером українського театру, редактором газети «Життє і слово», коректором Наукового Товариства ім. Шевченка, неофіційним редактором газети «Зоря»,  педагогом, кіноредактором і навіть діловодом ремонтної частини механічного відділу “Округи водяних шляхів”.

В 1920 році виїхав за кордон до Варшави, де знайомиться з письменниками – Ю. Тувімом та Л. Стаффом. Але на чужині не зміг довго жити і вирішив повернутися на Батьківщину.

Повернувшись до Львова займається педагогічною діяльністю, викладаючи у місцевій консерваторії.

Вороний був талановитим перекладачем. Він перекладав російських класиків О. Пушкіна, М. Некрасова, І. Тургенева, а також французьких, німецьких, польських, італійських поетів.

У 1934 році Миколу Вороного влада назвала «ворогом народу». Його заарештовують як польського шпигуна і відправляють на 3 роки до таборів, але згодом покарання замінили засланням у Казахстан. Його син Марко, дитячий письменник, який працював у Москві приїхав до Києва, щоб добитися помилування батькові. Проте настирливим сином зацікавилися органи, звинуватили в націоналізмі й заарештували. Рік тримали в окремій камері, а потім відправили на Соловки й у 1937 році розстріляли.

М. Вороний був розстріляний 7 червня 1938 року о 24 годині на Одещині. До речі, ідучи на смерть, батько так і не дізнався, що сина Марка вже немає.

Довгий час твори М. Вороного не вивчалися, його ім’я було несправедливо призабуте й тільки наприкінці 1980 року повернулося українській літературі.

Сподіваємося, що з цієї статті Ви дізналися щось цікаве про Миколу Вороного.

Джерело: https://dovidka.biz.ua/mikola-voroniy-tsikavi-fakti









У цей день ми вшановуємо всіх, хто причетний до високого і почесного звання військовослужбовця, хто обрав для себе нелегку, але достойну професію – захищати Україну, її суверенітет і незалежність. Це - свято наших ветеранів, чиї скроні вже вкриті сивиною, а груди увінчані нагородами,  молодих солдатів та учасників АТО, які сьогодні стоять в строю на захисті нашої країни,  усіх чоловіків, які проходили військову службу і завжди готові стати на захист своїх родин, домівок, своєї землі.
Захист кордонів рідної землі, служба в лавах збройних сил це -  покликання та обов’язок справжніх чоловіків. 

В бібліотеці гімназії ви можете познайомитися з книгами та інформаційними документами про воєнну підготовку та життя військовослужбовців.







середа, 1 грудня 2021 р.

 



Ідею організації Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом запропонували у 1987 році Джеймс В. Бунн і Томас Неттер, співробітники з питань громадської інформації, що працювали в Глобальній програмі по боротьбі зі СНІДом при Всесвітній організації охорони здоров’я (ВООЗ). Вони звернули увагу на темпи поширення епідемії СНІД, оцінили загрозу і можливі катастрофічні наслідки. 

День боротьби зі СНІДом проголошено Всесвітньою організацією охорони здоров'я та вперше відзначено 1 грудня 1988 року. З того часу Всесвітній день боротьби зі СНІДом відзначається щорічно.

Головна мета Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом — звернути увагу суспільства на цю проблему.

Сьогодні ВІЛ – це не вирок. Люди  з вірусом імунодефіциту можуть жити звичайним життям, народжувати дітей, працювати, подорожувати тощо. Достатньо вчасно вживати ліки. Якщо ВІЛ-інфекція діагностується вчасно, відразу розпочинається АРТ і надається необхідне лікування пацієнту, а відтак людині гарантується якісне та повноцінне життя.

Всесвітній день боротьби зі СНІДом – це важлива нагода для підняття поінформованості молоді, широких верств населення про проблеми ВІЛ/СНІДу, проблеми людей, які живуть з ВІЛ/СНІДом, звільнення від наркотичної та алкогольної залежності.

Символом боротьби зі СНІДом стала червона стрічка. Як символ боротьби з ВІЛ/СНІД вона була запропонована у 1991 році американським художником Франком Муром, який належить до асоціації «Візуальний СНІД». Вона означає: «Я знаю про проблему ВІЛ/СНІДу і я не байдужий до неї».

Всесвітньо відомою червона стрічка стала у 2000 році на церемонії вручення нагород «Tony Awards». Всі присутні надягли цей символ боротьби з ВІЛ. У пресрелізі проєкту йшлося: «Червона стрічка (перевернене «V») стане символом нашого співчуття, підтримки і надії на майбутнє без ВІЛ. Найбільша надія, пов’язана з цим проєктом, – це те, що до першого грудня, Всесвітнього дня боротьби з ВІЛ/СНІДом, ці стрічки носитимуть у всьому світі».

В бібліотеці ви можете познайомитися з літературою з проблеми ВІЛ/СНІДу .



пʼятниця, 26 листопада 2021 р.

 

До Дня пам’яті жертв Голодомору в Україні проведуть акцію «Запали свічку»



Традицію вшановувати жертв Голодомору засвіченою у вікні свічкою започаткував американський історик Джеймс Мейс, який у 1986‒1987 роках очолював Комісію Конгресу США зі збору свідчень очевидців голоду. Слова історика нині можна прочитати на стіні Зали пам’яті музею: «Україна належить до тих країн, які у своєму підтоталітарному минулому пережили одну з найбільших трагедій в історії цивілізації — геноцид»

27 листопада о 16:00 запали свічку пам’яті й у своєму вікні!

26 листопада у гімназії відбулися уроки пам'яті жертв голодомору 1932-1933рр. на яких учні передивилися відеофільми, прочитали вірші та поділилися спогадами своїх родин про ті гірки роки історії нашої Батьківщини. У гімназійній бібліотеці організована виставка  публіцистичної та художньої літератури літератури «Голодомор - невиплакані сльози України», яку відвідали учні та гості гімназії.

  
     
  

 



Емоції суму у юні визвало  відео "Стіл голоду"




У гімназії працює виставка малюнків "Прощай осінь"